Найдавніша професія на новий лад

Про професію перекладача відомо ще з часів Давнього Єгипту. Минуло кілька тисячоліть, а наші уявлення про неї майже не змінилися.

Здавалося б, що тут складного: береш текст, обкладаєшся словниками і слово за словом, як шарф спицями, вив’язуєш переклад.

Та не все так просто:

В кожного перекладача своя техніка, стиль роботи, навіть пора доби, коли найкраще перекладається.

Пора доби – це, якщо пощастить.

Більшість перекладачів в Україні фрілансери, для багатьох переклад – це додатковий заробіток в поєднанні з основною роботою. (Ми не говоримо зараз про іменитих майстрів, перекладачів художньої літератури, які самі обирають, що їм перекладати). Тому перекладають вони не тоді, коли мають час, а тоді, коли є замовлення. Вночі, на вихідних, в перервах між основною і додатковою роботами…

Та не будемо про сумне.
Все тече, все змінюється, казав Геракліт ще дві тисячі років тому.

• Актуалізуються словники;
• вдосконалюється методика навчання перекладачів;
• покращуються умови праці.

І на зміну дідівським методам приходять сучасні та прогресивні. Пропоную розглянути техніки (методи) та технічні засоби, які допомагають оптимізувати процес перекладу.
Техніка перекладу – це, простіше кажучи, метод, який застосовує перекладач в своїй діяльності, або ж його стиль. З власного досвіду можу назвати два основні способи:

• ланцюжковий переклад: перекладати так, як вже було згадано на початку: слово за словом, речення за реченням і так до крапки.
• блоковий переклад: перекладач читає вихідний текст від початку до кінця, або хоча б певними логічними частинами. Після зрозуміння, про що йдеться, починає виконувати власне переклад.

Можна припустити, що другий метод є більш дієвим та дає на виході кращий результат. В більшості випадків з цим можна погодитися. Ланцюжковий переклад здебільшого застосовують при браку часу. Та оскільки під час перекладу текст відкривається новими гранями: з’являються нові, кращі варіанти перекладу окремих слів чи зворотів, то перекладач змушений постійно повертатися назад і вносити відповідні правки.
Так що час, затрачений при використанні будь-якого з методів, буде приблизно однаковим. В залежності від різних факторів перекладач може притримуватися одного способу або комбінувати їх.
Окремо стоять технічні засоби, без яких письмовий переклад не відбудеться. Деякі перекладачі ще пам’ятають часи, коли переклад виконувався на папері ручкою та за допомогою друкованих словників. Можливо, і зараз дехто ще працює по-старому, але це малоймовірно. Основний інструмент це, звичайно, комп’ютер. Все інше так чи інакше пов’язане з ним: електронні словники, пошукові системи в інтернеті, довідники онлайн, профільні сайти тощо.
От, скажімо, технічний переклад. За стрімким сучасним розвитком науки і технологій все важче встигати навіть фахівцям. Що ж говорити про перекладачів, які щодня стикаються із новими розробками в текстах, перекладають інструкції до новітніх винаходів, вербальне позначення яких існує лише в мові оригіналу?
Щоб перекласти адекватно і технічно грамотно, доводиться:

• вивчати принцип роботи та будову приладів;
• радитися з фахівцями, які також не завжди в курсі та для яких, власне, і виконується цей переклад;
• шукати схеми, рисунки, креслення, малюнки і відео в інтернеті.

Це лише підготовчий період, який іноді триває не одну годину, а то й не один день. В кращому випадку в результаті проведених досліджень перекладач нарешті починає розуміти, про що йдеться, і отримує таки назву приладу. Це як варіант. Зазвичай же ж буває так, що назва чи основна ідея тексту викристалізовується лише наприкінці перекладу, як його підсумок чи квінтесенція. Звичайно ж, без сучасних технічних засобів такий переклад просто немислимий.

Чи потрібно все пам’ятати?

Зовсім окремо стоїть так звана пам’ять перекладів – TM (Translation Memory). Якщо простіше, це база раніше перекладених текстів. Ця програма запам’ятовує всі ваші варіанти перекладів окремих слів, словосполучень, речень, абзаців та цілих текстів. Якщо в наступному перекладі вам трапиться елемент, що співпадає з уже перекладеним, вам не доведеться двічі виконувати ту ж роботу.
Ефективність використання цієї програми прямо пропорційно залежить від обсягу перекладених текстів в одній тематиці.

Продовжуйте вчитися

В професії перекладача, як і в будь-якій іншій, найважчим гріхом є самовпевненість. Хороший перекладач знає, що переклад ніколи не буває остаточним. Можливості для правок і вдосконалень безконечні. Тому переклад, виконаний «з голови», на знаннях з університету, без технічної підтримки, видно одразу.
Використання допоміжних засобів збільшить продуктивність та ефективність, підвищить конкурентоспроможність перекладача на ринку перекладів.

Ложка дьогтю

Знання іноземної мови, використання технічних засобів – важливі передумови для того, щоб стати професійним перекладачем.
Та, на мою думку, основними є все ж особисті якості:

• аналітичний розум;
• креативність мислення;
• широка загальна ерудиція;
• висока працездатність і… дрібка таланту.

Автор статті – Анастасія Борецька, перекладач німецької мови

Вважаєш, що саме ця стаття повинна потрапити в трійку фіналістів? Напиши “чому” в коментарях! Ми обов’язково врахуємо думку читачів!

Інші статті з конкурсу “Стаття на 1000”:

• “Реформа сімейного виховання” (Ольга Трохимчук)
• “Правильна локалізація сайтів з точки зору SEO” (Олег Болібрух)
• “Мови здійснюють мрії” (Леся Лукашик)
• “Вибір спеціальності: поклик душі чи данина моді?” (Еліна Лапка)
• “Прямий ефір живих емоцій” (Вікторія Слюсаренко)
• “Переклад лайливих слів: місія (не)здійсненна?” (Оксана Гаврилів)
• “Переклад промовистих власних назв та імен: і прибуде з тобою сила” (Олександр Юрчишин)