Лаємося без лайливих слів | EVEREST. Переклади
Logo
Лаємося без лайливих слів
Дата 13/02/2020

Що таке лайка?

Якщо ви належите до тих людей, які стверджують, що вони ніколи і ні за яких обставин не лаються, то я скажу, що ви … просто не знаєте, що таке лайка!

Адже «лайка» – це далеко не лише облаювання іншої особи за допомогою вульгарних слів, прокльонів чи погроз. Лайка в широкому значенні – це і те, що ви вигукуєте, вдарившись об кант столу (Грррррр!) чи коли «зависає» комп´ютер (От халепа!), це тематизація власних негативних емоцій і ситуацій (Я зараз закиплю! Греблю порву! Це ж неподобство!) і вживання виразів на кшталт Не дай Боже! чи Матір Божа!, які є богохульством, оскільки порушують заповідь не зловживати надаремне іменем Господа.

З такого широкого розуміння лайки і лайливого слова випливає, що у відповідному контексті кожне слово може стати лайливим. Тому варто розрізняти між абсолютними лайливими словами, які сприймаються такими поза контекстом і релятивними, які стають лайливими лише в конкретній ситуації. Те, що теоретично кожне нейтральне слово в певній ситуації може виступати в ролі лайливого, пояснюється тим фактом, що в емотивній сфері конотативний аспект значення слів домінує над предметним, а відтак вирішальну роль відіграє не те, ЩО сказано, а ЯК воно сказане – коротку мандрівку у глибини лексичного значення слова ми вже здійснювали разом:

Перекласти неперекладне або Хто такий мудак?

Щоб не бути голослівною, наведу два приклади – із «дідуся Фройда» та свого особистого. Так, Зиґмунд Фройд згадує розповідь одного з пацієнтів:

У ранньому дитинстві … втнув якусь витівку, за яку батько його відшмагав. Тоді малюк впав у сильну лють і почав облаювати батька, а оскільки ще не знав лайливих слів, то використовував назви предметів, які йому спадали на думку: «Ти, лампо, ти, рушнику, ти, тарілко!» і т.д. Це до такої міри вразило батька, що він облишив шмагати і сказав, що з цієї дитини виросте або велика людина, або великий злочинець (с. 95, переклад мій).

 Надихнувшись психологічною гіпотезою, що діти садочкового віку не розрізняють між лайливими словами та їхніми замінниками, я здійснила експеримент:

Коли мій трирічний син приніс із садочка Мама дурна! і вживав його за будь-якої нагоди (мама не дала цукерку, не дозволила ввімкнути телевізор та ін.), я йому сказала: «Я розумію, що Ти розізлився на маму, але так ніхто не свариться (в його очах зацікавлення: «А як?») – треба казати Ти ж моя мамуся кохана! І що ви гадаєте? Це спрацювало: уявіть собі розлюченого малюка, який тупає ніжкою і розгнівано кричить: «ТИ Ж МОЯ МАМУСЯ КОХАНА!!!»

Взято із сайту ditvora.com.ua

Такі ігри в перетворення позитивних слів у лайливі спрацьовують найкраще в дітей садочкового віку та в початковій школі (старші ці «дитячі» забави вже не сприймуть). Кілька разів я мала нагоду проводити семінар «Лаємося без лайливих слів» з віденськими учнями початкової школи, які з невимовною втіхою перетворювали нейтральні слова у лайливі:

Du Goldfisch! – Ти – золота рибко!

Du fliegende Tomate! – Ти – летючий помідоре!

Важливість того, ЯК сказано, відкриває роль позамовних чинників, до яких передусім належить гучність – всі опитані мною особи, які використовують в лайці нейтральні слова та звороти, наголошували на вирішальній ролі гучності. Загалом на інтенсивність сприйняття лайливих слів впливають індивідуальний і ситуативний чинники; тому й окремими особами і в певних конкретних ситуаціях нейтральні слова та вирази (НІ!!!!! Це тааак нечесно!) трактуються як такі, що не поступаються інтенсивністю найвульгарнішим пейоративам. Більше того – в середовищах, де вживання лайливих слів норма, слова-замінники можуть сприйматися інтенсивніше, ніж сам мат: Плуцер-Сарно (c. 76) наводить історію, як Лев Толстой намагався у війську відівчити солдатів від мату, пропонуючи їм оказіональні утворення на кшталт «йолки тебе палки, эх ты едондэр пуп, эх ты эрфиндэр», які солдати сприймали за «тьохповерховий» мат і захоплювалися таким вмінням Толстого.

Надалі зосередимо нашу увагу на евфемізмах – замінниках лайливих слів та зворотів в німецькій та українській мовах.

Дізнайтеся більше про евфемізми у моїй попередній статті «Мовний серпанок або коротко про евфемізми»

Евфемізми і шляхи їхнього творення

Як і щодо лайливих слів, поміж евфемізмів також доцільно розрізняти між абсолютними (відомі всім і сприймаються такими й поза контекстом – нім. Scheibe, Scheibenkleister, Astloch, укр. курча, йоперний театр) та оказіональними (індивідуальні, ситуативні утворення).

Загалом замінники лайливих слів творяться за двома принципами – подібністю значення (рідше) та подібністю звучання (частіше).

До найуживаніших моделей творення евфемізмів належать:

  • Субституція (заміна).

Заміна може стосуватися як окремих букв чи складів:

Scheibe! Heilige Scheibe! Schade! Sch…koda! (всі – замість Scheiße)

verflixt, verpucht (verflucht)

Sapperment (Sakrament)

Курча!

Бляха!

так і цілого слова, яке заміняється нейтральним або й позитивним:

Supertag («суперовий день» замість «Scheißtag» – «засраний день»)

So a Kas! (So a Schaaß!)

Potz Blitz! (Gottes Blitz!)

Du lieber Himmel! (Du lieber Gott!)

Leck mich am Aaaaarm! (дослівно: «Поцілуй мене в руку») і його український відповідник – Поцілуй мене в дуууу…шу!

Йди до … душі/Дублян/Дунаю!

Сссобака!

Їх мать собача

Якого хека/хересa/милого/банана?

Вся ця хурма

У ролі замінників використовуються й емотивно нейтральні, а за змістом негативні слова, як-от нім. Mist! (сміття) чи Халепа!

Нерідко лайливі слова заміняються іншомовними (тут ми вже маємо справу із принципом творення евфемізмів за подібністю значень). Опитані мною носії німецької стверджують, що англійське shit чи французьке merde звучать не так вульгарно, як німецьке Scheiße і вони навіть можуть використовувати його в присутності дітей.

Я поділяю цю думку, ба більше – підкріплю її ще однією історією:

В ситуаціях, коли щось не вдається, я полюбляю вживати німецький вигук Scheiße! Одного разу мій тоді чотирирічний син повернувся з бабусею з прогулянки і вона ніяк не могла відкрити двері. Трохи поспостерігавши за її діями, малюк запропонував: «Бабусю, а ти скажи «Scheiße, а на німе здивування бабусі пояснив: «Мама так завжди каже і тоді двері відчиняються»

  • Заміна частини лайливого слова + розширення за допомогою інших нейтральних слів – безсумнівно, найпопулярніший шлях творення евфемізмів і в українській, і в німецькій мовах:

Sch…önes Wetter! Scheibenkleister! Scheibenhonig! (всі – замість Scheiße)

Geh sch…au dir das Wetter an! (дослівно: Йди подивися на погоду замість: Geh scheißen!)

Leck doch die Tantе am Ohr! (Поцілуй тітку у вухо!)

Verflixt und zugenäht!

курча мать/ляґа/лімоняда/пательня/скубана, курче бадилля, курррри на городі

курна хата, куркова уліца, куртка на ваті/драна

бляха-муха, бляха мідна

мати Василева

Йосип старенький, Йосип голий, йо…перний театр/балет

На сир…у капусту мати запросила; Наcерединіміста! (обидва – замість Несерматри!)

За таким принципом твориться й багато індивідуальних евфемізмів, вживання яких часто обмежується вузьким колом друзів, колег, однокласників:

Frisür («перукар» в одному класі на позначення гомосексуаліста; від серіалу, в якому є перукар-гомосексуаліст)

Du Sau… berer Mensch! (Sau – льоха, sauberer Mensch – чиста людина)

Faaaacksgerät! (Фаааак…совий апарат)

Йо…шка Фішер!

Важливим у способі творення евфемізмів за принципом звукової подібності є збереження цієї подібності на рівні першого складу / звуку, які є однаковими як в табуйованому слові, так і в евфемізмі і після яких для підсилення інтриги часто робиться пауза:

Scha…de!         Sch….önes Wetter!              Куррррррртка на ваті!

Таким чином розбуркуються асоціації з табуйованим словом, яке не називається. Адже саме висловлювання вголос дається багатьом особливо важко. Як показують мої дослідження, найлегше табуйовані слова записуються, а ще легше – називаються по буквах.

 Лише розширення за допомогою нейтральних слів зустрічається рідше і стосується індивідуальних утворень на кшталт Scheißkackendreck чи Scheißeschatzi, коли вульгарний винук Scheiße (лайно) помʼякшується пестливим Schatzi (дослівно – «скарбик», дорогенький/а, коханий/а).

  • Метатеза – перестановка двох чи більше букв (звуків) використовується рідше:

 Sche geißen! (замість Geh scheißen!)

оніхріти (охрініти).

  • Скорочення слова до першого складу чи першої букви:

 Sch… (замість Scheiße), So ein Sch…! (So ein Scheiß!)

Du bist ein blödes „W“ („W“ замість Wappler – лох)

LmaA (Leck mich am Arsch

поцілуй мене в дупу)                            WTF! (What the fuck!)

за цим типом утворено також багато слів та зворотів, які завуальовують богохульну лайку:

Sakra (Sakrament)

Kruzi (Kruzifix)

Herrje! (Herr Jesus)

Oje! (O Jesus)

Використовуючи скорочення, нам видається, начебто табу зламано не до кінця – як в історії про хлопчика, який на запитання священника: «Ти вживав лайливі слова?» непевно відповідає: «Нуууу… я казав Sakra, але ment не казав».

В українській мові до цього способу творення евфемізмів спадають на думку передусім бля та «ге» (Та то таке «ге»!). В останньому випадку при скороченні називається перша літера слова «гівно».

Скорочуватися можуть і окремі частини (складного) слова:

Huso (Hurensohn – курвий син)

Hubo (Hurenbock – курвий цап)

ПТН ПНХ

На письмі при скороченні табуйованих слів використовуються зірочки, рисочки, крапки:

Sch…,    f*** your mother,      A-loch

Найдовершенішою формою евфемізації вважається «нульова евфемізація», коли лайливе слово не вживається взагалі:

Leck mich … (випущено: am Arsch)

Ich hau dir gleich eine! (Я тобі зараз дам … – випущено «Ohrfeige» – поличник)

Du bist mir eine! – Але ти …!

Mei(n)! (Mein Gott!)

Bewahre! (Gott bewahre!)

Уникають також і згадування дідька: Geh zum Kuckuck (Йди до зозулі) замість Geh zum Teufel!

Потреба уникати лайливих слів стає справжнім випробуванням для тих, хто полюбляє вживати їх за будь-якої нагоди в тому числі й для заповнення пауз. Муки затятого лихослова майстерно зобразила Галина Вдовиченко в романі «Купальниця»:

А зараз нема де працювати, тому й попит на житло відсутній, тут ті тримаються, кому їхати нема куди. То ж, приїжджай – живи, – батько зробив широкий жест рукою, – проковтнув міцне слівце, що мало не вискочило услід. Він якось навчився, принаймні у присутності Кароліни, утримувати ті слова за зубами, вони лиш визирали назовні наприкінці речень, як обережні звірки. Губи батька непомітно рухались, але додати звуку в пантоміму він не наважувався (c. 131).

 Нерідко лайливі вирази заміняються жестами:

А не хочеш … + удар рукою в згин ліктя

Та мала я тебе в …/Та поцілуй мене в … + вказати на зад

Як стверджують етнологи та антропологи, характерна саме для жінок практика супроводжувати сварку демонстрацією сідниць зберігалася в українських селах до другої половини ХХ сторіччя – чи може зберігається й досі?

Малюнок А. Базилевича

До речі, багато мовознавців висловлюють гіпотезу, що жінки вдаються до евфемізмів частіше, ніж чоловіки. Мої дослідження підтверджують це: наприклад, серед опитаних усно 36 віденців і віденок 24 особи використовують евфемізм Scheibenkleister: 18 жінок і всього 6 чоловіків. Чому жінки вдаються до евфемізмів частіше, існують різні пояснення – і тому, що мовна (і позамовна) поведінка чоловіків та жінок все ще підлягає різним стандартам і агресивна поведінка чоловіків, як і вживання лайливх слів, більше толерується, так і те, що жінки зазвичай більше часу присвячують вихованню дітей і, відповідно, більше стежать за своїм мовленням.

До речі, в ролі замінників вульгарних слів можуть виступати й слова з дитячої мови:

Kacke! Gacke/Gacki! Ach du heilige Kacke! So eine Kacki! Mistigacki! (замість Scheiße)

Geh doch kacken! (замість Geh doch scheißen!)

Geh lulu! (luluв австрійському варіанті = pipi – пісяти)

Geh dir ein Zuckerl kaufen! (Йди купи собі цукерку!)

  • У випадках, коли слово-замінник твориться не за подібністю звучання, вдаються насамперед до опису лайливого слова – за його графічним виглядом («три букви»), позначуваним («одне місце»):

Йди на три (веселі) букви

Йди до одного місця

Поцілуй мене в одне місце

То все до одного місця

чи з використанням метафор – як в наступних погрозах:

Хочеш заробити? 

Willst Du eine Schallende? (Хочеш дзвінкý?) або:

Willst Du eine fliegende Untertasse? (Хочеш летюча тарілку?) – «дзвінкá» та «летюча тарілка» = поличник

Kennst du meinen linken und meinen rechten Freund? (Ти знайомий з моїм лівим і моїм правим другом? – в значенні «з правою і лівою рукою).

Для називання вульгарного наказу Leck mich am Arsch (дослівно: полижи мене по дупі) вживається позначення «Ґьотц-цитата» – за найвідомішим (але не першим) згадуванням у творі Ґьоте «Ґьотц фон Берліхінґен»; вперше ж цей зворот зустрічаємо у «Симпліції Симпліциссімумі» Ґріммельсгаузена, де він ще використовується з іншим прийменником: Leck mich IM Arsch (Полижи мене В дупі)!

Зустрічаємо і яскраві фразеологічні звороти:

Bohr dir ein Loch ins Knie und schieb a Gurkerl rein! (дослівно: «зроби собі дірку в коліні і запхай туди огірок!» замість: Fick dich ins Knie!)

Geh da (dorthin), wo der Pfeffer wächst! (Іди туди, де росте перець)

Geh di brausen (Іди в душ), Geh baden (Іди помийся) Іди в баню!

Я тобі покажу де раки зимують!

А най тобі жаба цицьки дасть!

 Прокльон чи побажання добра? І те, й те!

З прагмалінгвістичного погляду цікавий евфемістичний процес, який полягає у сприйнятті сказаного навпаки:

Du kannst mich gern haben! або Hab mich gern! (дослівно: «Ти можеш мене любити» замість: «Du kannst mich am Arsch lecken)

В українській мові прокльони зустрічаємо частіше, ніж в німецькій, а тому маємо й більше їхніх замінників, які грубо можна поділити на дві групи:

  • Кумедні побажання:

А най би тебе качка копнула!

А бодай ти скис/скисла!

Щоб тебе дощ намочив!

За багатьма такими начебто кумедними побажаннями ховаються грізні погрози:

Щоб тебе віденська кава залила! (Щоб тебе (нагла) кров залила!)

Щоб тебе пес облизав! Щоб тобі пес бараболь накопав! (за твердженнями етнографів та антропологів тут завуальовується статевий акт з собакою).

  • Побажання добра, які належить сприймати навпаки:

Щоб тобі добре було!

Щоб ти здоровий був/була!

Матері вашій торба грошей!

На завершення ще раз слід згадати індивідуальні замінники лайливих слів, адже поряд з усім відомими евфемізмами мова відкриває необмежені можливості для творення нових ситуативних замінників:

Du bist Teppich! (замість Du bist deppert! за подібність звучання «teppert/deppert – дурний» та «Teppich – килимок») та Bist moped? (Bist deppert?)

Traumbild (дослівно «фантастична картина» за подібністю звучання заміняє «Trampel» – «нездаль»)

Scheipi (індивідуальне скорочення «Scheißpiefke» – етнолайки на позначення німців в Австрії)

1,2,3! або A,B,C! (замість кожного лайливого слова)

 На різних форумах пощастило знайти й дещо з індивідуальних замінників українських лайливих слів:

Євпатій Коловрат! 

Обл-соф-проф-каль-ва-дос!

Як бачимо з цих прикладів, важливу роль тут відіграють просодичні явища як-от вигукування слова речитативом (завдяки  скороченням  і багатоскладовості) чи можливість гарно «прогарчати» окремі звуки – і німецькою, так і українською:

Японський рррододендрррон!          Rrrhododendrrron!

Список українських індивідуальних утворень короткий не тому, що українці менш креативні, а тому, що такий лексичний матеріал можна отримати лише шляхом опитувань (найкраще – усних, у формі довірливої бесіди, як я це робила з носіями німецької мови).

Тож читачі і читачки можуть зробити свій внесок у вивчення українських евфемізмів загалом, а індивідуальних – зокрема, написавши слова та звороти, які вони використовують замість лайливих, тут в коментарях.

Ви запитаєте: А як же перекладати замінники лайки та ще й до того ж індивідуальні? Відповідь проста: уявити, яке слово чи вираз вживається в такій самій ситуації в українській мові або створити своє – як це зробив зі словом «охрініти» (до речі, евфемізм, який вже встиг «зарядитися» негативом, і сам вимагає заміни) персонаж вже згаданого роману Галини Вдовиченко «Купальниця»:

Ти не міг би замінити своє улюблене слово якимсь іншим, подібним, скажімо: оніхріти? Принаймні коли ти зі мною. У мене на такого роду лексику від близьких людей – неадекватна реакція. … – Оххр… – сказав Гєнек, коли всі замовкли (заставши співмешканців за співом пісні «Ой ти дівчино з горіха зерня» – О.Г.). Згоріхіти можна! – його переінакшене слово-оцінка прозвучала цілком переконливо. І повторив, перезирнувшись з Кароліною: Згоріхіти можна! Так нормально звучить? (c. 170)

Авторка статті – Оксана Гаврилів, викладачка, мовознавець, дослідниця пейоративної лексики

 Література

Freud Sigmund. Aus der Geschichte einer infantilen Neurose.  In: Studienausgabe, Band VIII. F. a. M. 2000.

Плуцер-Сарно Алексей. Большой словарь мата. Т 1. Лимбус Пресс, Санкт-Петербург 2001.

Приклади з художньої літератури

Вдовиченко Галина. Купальниця. Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2012.