Logo

Ви ще не підписали валентинку? Ви переконані, що після стількох років сказані вже всі ніжні слова? Тоді можливо саме ця стаття надихне Вас на оригінальне ословлення Ваших почуттів.

 Слово подібне на бджолу.

Воно містить мед і жало

(Старий Заповіт)

 До свят, які ми запозичили протягом останніх десятиліть, належить і День Святого Валентина, з яким пов´язується не тільки традиція дарувати квіти і солодощі (що пішло на руку бізнесу, який вже було занепокоївся, коли почав спадати традиційний цієї пори ажіотаж навколо 8 березня), але й листівки-валентинки, якими закохані засвідчують перші або підкріплюють старі почуття.

Для першого несміливого декларування почуттів достатньо лаконічного і старого як світ, а в кожному новому контексті свіжого і щемливого «Я Тебе кохаю!» а то й котрогось із емотиконів, які заміняють звичній до комунікації у віртуальному світі сучасній молоді мовні знаки. А от любовна комунікація пар, чиї стосунки вимірюються не роками, а десятиліттями, може набувати часто досить таки своєрідних виявів. Але про це трохи згодом.

 Eмотикони або Ті що говорять без слів              

EmojiКороткий вступ у прагмалінгвістику і теорію мовленнєвих актів
Прагматика як гілка семіотики вивчає стосунки між знаками і користувачами знаків. Відповідно, прагмалінгвістика (або: лінгвістична прагматика) досліджує стосунки між мовними знаками і користувачами, а мову бачить як інструмент дії. Такий підхід дозволяє охопити значення слова в широкому комунікативному контексті:

Хто         сказав що          як          до кого           за яких обставин?

Базовими одиницями людської комунікації прагмалінгвітика розглядає мовленнєві акти, які складаються з трьох аспектів:
Локутивний акт (або: локуція) – акт говоріння
Ілокутивний акт (ілокуція) – комунікативний намір, який ми вкладаємо у висловлювання і, відповідно, дія, яку ми здійснюємо, висловлюючи його (похвала, застереження, прохання, обіцянка тощо)
Перлокутивний акт (перлокуція) – вплив мовленнєвого акту на адресата чи адресатку.

Людська комунікація багатогранна, а тому акт локуції не завжди збігається із актом ілокуції, або іншими словами – сказане часто не збігається із вкладеним змістом. Так, дружні чи близькі стосунки сприяють креативності та нетрадиційності висловлювань і за певних ситуативних умов форма і зміст сказаного можуть не збігатися. Якщо ж сприйняття висловлювання (перлокуція) збігається з комунікативним наміром (ілокуція) – можемо говорити про вдалий мовленнєвий акт. Яскравим прикладом цього є «фіктивна вербальна агресія», коли лайливі слова вживаються (і сприймаються) жартівливо в колі друзів чи пестливо – до дітей і близьких нам людей. Якщо ж стосунки між комунікантами не такі близькі, невідповідна ситуація, а то й додаються міжкультурні особливості – непорозумінь при жартівливому вживанні пейоративів (лайливих слів) не уникнути. В мовознавчих колах гуляють різні анекдотичні історії, одна з яких і стосується такого непорозуміння:

Молодий працівник американської фірми, яка вела тривалі переговори з японською компанією і вже знаходилась за крок до підписання важливого договору, вирішив пожвавити формальні стосунки між обома сторонами. Отож, на офіційному прийнятті він підійшов до представника японської фірми, старшого сором´язливого пана, поплескав його по плечу і сказав: «Гей, приємно тебе бачити, старий осле!» Шокований погляд адресата неоднозначно засвідчив, що задумане дружнє звертання не було сприйняте як таке, а як образа (невідповідність ілокуції і перлокуції). Чи ж треба дивуватися, що японський представник невдовзі залишив прийняття, а через кілька днів підписання договору було скасовано?

 Лайливі слова в колі друзів

За сприятливих умов (близькі стосунки, взаємна обізнаність комунікантів про «слабкі місця», системи цінностей, особливості сприйняття і реакції) вживання лайливих слів можна вважати ознакою міцності стосунків, адже вони сигналізують: «Наша дружба така сильна, що ми можемо дозволити собі гру із табуйованими словами».

Щоб не бути голослівною, перейду до прикладів жартівливого вживання з мого емпіричного матеріалу, зібраного протягом останніх років методом як усного так і письмового опитування жителів міста Відень (500 осіб віком від 18 до 90 років).

Характерно, що чоловіки часто вживають лайливі слова жартівливо вже у самому привітанні:
Wie gehts dir, Sack? – Як справи, мудаче?
Seavas, alter Dackel! – Сервус, старий собацюро!
Wüst a Fotzn? – Хочеш – заїду в писок?
Soll i dir ane auflegen? – Заліпити тобі?
Інші приклади жартівливого вживання в чоловічому товаристві:
Schweinderl (свинтус), Affe (мавпа) – до друга або брата;

До друга, якщо він протилежної думки: Du bist wirklich ein Oaschloch! (Ти справді мудак!) Du Trottel! (ти дурень!) або Du Sau (Ти свиня) – коли він нахляпає за їжею.

Drecksau (свинюка) – до колеги коли він заважає.

У формі дражніння чоловіки охоче вживають й інші агресивні мовленнєві акти, як от агресивні накази: Geh scheißen! (дослівно: Йди срати!) Schleich di! (Забирайся!), Zupf di! (Вимітайся!) Hoit di Goschn! (Стуль пельку!) Leck mich (am Arsch)! (Поцілуй мене (в дупу)!) або погрози – I hau da ane owa, dass der Schädl raucht (дослівно: Як заїду, то череп задимить!)

Жінки вживають лайливі слова у формі жартівливих звертань чи дражнінь рідше (Servus, du Alte! – Сервус, стара! (до сестри)) і загалом добирають для жартівливої комунікації трохи слабші пейоративи:

Du Luder! (Ох ти ж стерво!) – одна колега з визнанням до іншої, яка придумала вихід зі складної ситуації;

Hexe (відьма) – до подруги; meine Hexen (мої відьми) – про подруг;
Du Sau du! (Ти свине, ти!) – жартівливо в колі друзів;

Du bist ein Trottel! (Ти ж дурень!) або Du gutmütiger Depp (Ти наївний телепню) коли хтось розповідає, що впоров дурницю. В цьому разі вживання лайливих слів служить для підсилення відчуття співчуття, співпереживання з другом чи подругою; у лайливий вислів вкладена комунікативна інтенція: «Я переймаюся Твоєю проблемою, мені шкода, що Ти з глупості чи необачності вчинив помилку». Таке вживання може служити підтвердженням гіпотези про те, що жінкам притаманна більша емпатичність.

Читайте статтю на схожу тему: Ґендерінґ і дискримінація у мові

З метою підсилення думки про те, що подрузі не пасує приміряний під час спільного походу по крамницях одяг, в наступному прикладі вжито негативне порівняння: Du schaust aus wie deine eigene GroßmutterТи виглядаєш як Твоя бабуся. Те, що за інших умов прозвучало б образливо, не сприймається так в колі близьких подруг, а означає дружню пораду і настійну вимогу покласти одяг, що не личить, назад полицю.

А ось таке оригінальне привітання з днем народження трапилося мені на дошці оголошень одного з факультетів Львівського університету:1

2Із контексту бачимо, що, очевидно, в цьому колі звертання з використанням лайливих слів (мантелепи, засранка, яке для підсилення пестливого значення вживається з позитивним означенням кохана) належать до звичної комунікації.

Важливу роль при «фіктивній вербальній агресії» відіграють паралінгвістичні засоби (інтонація, жести, міміка), які утверджують адресата чи адресатку в його позитивному сприйнятті висловлювання. В наступному прикладі із Ремаркового роману «На західному фронті без змін» бачимо необразливе сприйняття солдатами лайливих слів на їхню адресу з вуст офіцера, адже з тону вчувається, що «вони сказані з повагою»:

«Zwar bezeichnete er uns immer noch als Schweinehunde, aber es lag Achtung darin» (E.M. Remarque. Im Westen nichts Neues).

 Bestie, ich hab dich gern! – Бестіє, Ти мені подобаєшся! Лайливі слова в ролі пестливих.

roses-are-red-i-love-your-assЛайливі слова у ролі пестливих – цікавий феномен як для психологічних, так і для мовознавчих досліджень. Їхня близькість пояснюється тим, що обидві групи цих слів стоять, за висловом австрійського письменника Роберта Музіля (1978: 1282), «на службі афекту», який може бути як неґативним, так і позитивним. Жан Поль Сартр також звертає увагу на подібність фізіологічного вияву позитивних і негативних емоцій: «Фізіологічні модифікації, які відповідають, скажімо, люті, відрізняються тільки за своєю інтенсивністю від тих, що відповідають радості (ледь більш пришвидшенне дихання, більш виразне збільшення тонусу м´язів, зростання біохемічного обміну речовин, напруги артерій ітд. …); і все ж лють не є інтенсивнішою радістю» (1982: 269).

Психологи розглядають наявність агресивних почуттів щодо іншої особи як підставу для існування любовних відчуттів: «Тільки коли між обома людьми можлива інтенсивна агресивність, може виникнути кохання» (Bach 1981: 93). Такі взаємозв´язки ословлюють і прислів´я:

чи то польське     Kto się lubi, ten się czubi   чи українське Від любові до ненависті – один крок.
В німецькій же мові навіть існує слово-композит Hassliebe (дослівно любов-ненависть).

Тож лайливі слова у комунікації між захоханими і подружжям пояснюються амбівалентністю почуттів, які ми часто відчуваємо до людини, яку любимо. А ось далеко неповний перелік лайливих слів, які за звідченнями опитаних вживаються пестливо на адресу їхніх супутників життя:

Fettsack, alter Fettsack (тлустий мішок, старий тлустий мішок); Hallo, mein Lieblingsmacho! (Привіт, мій улюблений мачо!); Hexe (відьма); Kröte (ропуха); Krümelmonster (крихтовий монстр) – коли чоловік накришив за їжею; Scheißtyp (засранець); Stinker (смердюх); Wahnsinniger (зварйований); Schlamperdatsch (нехлюйник); schlimmer Bub (поганий хлопчисько);

Du bist wieder ein richtiges Schweinderl! – Ти справжній свинтус! (до чоловіка, коли він знову порозкидав свої речі);

Sauli (льошка), bucklige alte Brotspinne (стара горбата павучиха), Mei süße Hure! (Моя солодка курво!) – пестливо до жінки.

Одна з опитаних пар практикує вельми цікавий спосіб звільнення від назбираних за день негативних емоцій: повернувшсь з роботи, влаштовують «театральну лайку», суть якої полягає в тому, що вони імітують вербально-агресивну поведінку «соціальних низів», обзиваючи один одного Arschloch (мудак/мудачка).

Ой, яке ж ти паскудне! Негативні слова в ролі пестливих до дітей.

KinderВживання пейоративів у ролі пестливих слів до дітей пов´язане із забобонами – на думку спадають поширені серед українців звертання до немовлят: «Ой, яке ж ти паскудне!», що супроводжуються вдаваними «плюваннями» («Тьху – тьху – тьху на тебе!»). Антропологи припускають, що коріння таких вживань, які є містифікаціями, сягають ще поганських часів. Їхня суть полягала в тому, щоб збити з пантелику злих демонів, які б могли нашкодити новонародженому, з яким нас пов´язують сильні позитивні почуття; ховаючи позитивні почуття за лайливими словами, злим демонам сигналізувалося, що немовля для нас зовсім неважливе, а це зменшувало ризик їхнього бажання нашкодити дитині. Тож у зібраному матеріалі зустрічаю найрізноманітніші пестливі слова на адресу дітей:

Schimpfwort
Як бачимо, до дітей пейоративи вживаються переважно не у своєму первісному вигляді (Scheißer, Orsch/Arsch), а у зменшеній формі – за допомогою пестливих суфіксів (передусім типового для австрійського варіанту німецької мови erl, але й традиційних chen чи lein) – Scheißerl, Orscherl, Patscherl.

Для пестливого вживання лайливих слів загалом, а щодо дітей – особливо – характерне також поєднання з позитивними означеннями (kleiner/kleine, süßer/süße, gutmütiger/e тощо) і присвійним займенником «мій»:

Мein kleines Depperl! Du bist mein Depperl! (Ти мій дурнику!)
Mein Scheißerl! (Мій засранчику!)
Mein kleiner Stinker! (Мій маленький смердюху!)
Mein Malefitzer! (Мій збитошнику!)

Mei süße Hure – Моя солодка курво! Лайливі слова і еротика

«Я дівчина вихована і таких слів не вживаю.

Хіба що під час любощів»

(Юрій Винничук. Весняні ігри в осінніх садах)

LiebeОкрема сфера функціонування лайливих слів – еротичні стосунки. Таке вживання лайливих слів відоме як еротолалія (англ. «dirty talk», «pillow talk»). З етичних причин в ході опитувань я не заторкала таких делікатних аспектів, а тому в корпусі мого емпіричного матеріалу немає прикладів еротолалії. В таких випадках на допомогу приходять тексти художньої літератури з майстерно змальованими сценами амбівалентного кохання – як от в Еріха Марії Ремарка:

«Rühr mich nicht an!» zischte sie. «Ich werde dich nicht nur anrühren, du Satan, sondern dich hier auf der Stelle vögeln, sofort, dass du …»«Lass mich los, du Verrückter», flüsterte sie plötzlich mit einer hohen, fremden Stimme, «lass mich los oder ich schreie!» «Schrei dir die Kehle aus», knurrte ich. «Du wirst gefickt, du verdammter Satan!» «Es kommen Leute! Siehst du nicht, dass Leute kommen, lass mich los, du Untier, du Vieh, lass mich …» (E.M. Remarque. Schatten im Paradies)

В цьому діалозі вживаються як вульгаризми на позначення статевого акту (vögeln, ficken) так і лайливі слова (verdammter Satan – проклятий дідько, Verrückter – вар´ят, Untier – нелюд, Vieh – скотина), агресивні накази (Schrei dir die Kehle ausкричи поки не заглохнеш) чи погрози (Nimm die Hand weg oder ich reiße sie dir ab забери руку, інакше відірву її). Цікавий перехід від вживання лайливих слів до пестливих, які завершують як діалог, так і любовну сцену загалом («… Liebester, Liebster …»), адже почувши пестливе слово, персонаж залишає жінку в спокої, що разом з його поясненням підтверджує нашу гіпотезу про те, що лайливі слова в певних ситуаціях розпалюють любовний запал: «Das Wort «Liebster» hat mich ermordet» — «Слово «любий» мене вбило».

Отож, сказане щодо лайливих слів, спрацьовує і щодо меліоративів
(пестливих слів). Пестлививі слова можуть звучати в контексті загрозливо: «Ну що, дорогенький/дорогенька?» або «Шановний, застерігаю вас …».

Експерт в любовних справах, Гі де Мопассан, у своєму романі «Любий друг» також влучно змальовує сприйняття чоловіком пестливих слів в залежності від того, хто їх промовляє – його нова пасія чи жінка, почуття до якої вже охололи:

«Цей дитячий лепет, що здавася йому милим в устах пані де Марель, обурював його в устах пані Вальтер.

Клотільда теж називала його «мій дорогий, мій малесенький, мій котику». І слова ці лунали ніжно й пестливо. А коли інша казала їх недавно, вони дратували й були гидкими йому, бо слова кохання, що скрізь однакові, набирають смаку тих уст, із яких виходять».

Авторка статті – Оксана Гаврилів, викладачка, дослідниця пейоративної лексики

Література
Bach, G. R., Goldberg, H. Keine Angst vor Aggression. FaM: Fischer, 1981.
Sartre, Jean-Paul. Skizze einer Theorie der Emotionen. In: Sartre, J-P. Die Transzendenz des Ego. Philosophische Essays 1931 — 1939. Reinbek: Rowohlt, 1982. S. 255-321.
 
Джерела
Мопассан, Гі де. Твори в двох томах. Т.1. Любий друг. Київ: Дніпро, 1990. С. 210-492.
Musil, Robert. Über die Dummheit. В: Robert Musil. Gesammelte Werke. Bd. 8. Reinbek bei Hamburg: Rowohlt, 1978. S. 1270-1291.
Remarque, E.M. Im Westen Nichts Neues. Köln: KIWI, 2016.
Remarque, E.M. Schatten im Paradies. Köln: KIWI, 2011.

Everest Якщо переклади - то Everest