синхрон

Чиїм голосом говорять світові лідери?

Говорячи мовою програмування, не тільки професійна, а й кожна мова має власне «кодування», тобто властиві лише їй внутрішні правила. Уявімо собі, італійською мовою з трибуни зазвучить таке: «Коли тигр йде геть, мавпи злізають з дерев». В ідеальному варіанті ви почуєте переклад: «Пішов кіт спати, а миші танцювати». Коли щось піде не так, доведеться слухати чудернацьке речення про тигра й мавп і запитувати себе, в якому химерному світі фантазій зараз перебуває промовець. Рівень концентрації під час синхронного усного перекладу є вкрай високим. Особисті душевні настрої, труднощі, клопоти необхідно відкласти цілком убік. Для того, щоб детальніше розглянути цю проблематику, пропонуємо Вашій увазі фрагмент інтерв’ю журналістки німецького видання „Spiegel Online“ з перекладачем Норбертом Гайкампом.

ПЕРЕКЛАДАЧ-СИНХРОНІСТ ПРО ТРУДНОЩІ СВОЄЇ РОБОТИ З ПОЛІТИКАМИ

Dolmetscher Norbert Heikamp

Норберт Гайкамп – німецький перекладач, що вже майже чотири десятки років займається синхронним і письмовим перекладом з німецької, французької, англійської та італійської. Німецькою мовою його голосом ведуться конференції та телерепортажі, говорять різні політики, як-от Барак Обама, Сільвіо Берлусконі та Тереза Мей.

– Пане Гайкамп, синхронний переклад означає, що Ви слухаєте те, що хтось каже, і перекладаєте з незначним запізненням, з інтервалом у декілька секунд. Як це працює?

– Я вважаю, що синхронному перекладу не можна навчитися: потрібно мати талант до нього. Недостатньо просто знати дві мови чи бути двомовним. Перед цим слід інтенсивно вникнути в тему і розібратися з тим, що за особа оратор, якого перекладаєш. Тільки так можна достатньо швидко збагнути сказане і навіть вгадувати наперед, тобто певним чином передчувати, що скаже промовець у наступну мить. Якщо речення починається фразою ‘Добрий день’, ймовірно за нею ітиме ‘шановні пані та панове’.

– Звучить просто, як на перший погляд.

– Більше викликів постає, як тільки оратор виходить за межі цих стійких виразів і заводить мову про власне тематику зустрічі, приміром соціальна мобільність у суспільствах, що змінюються; сортування сміття на основі використання сенсорів у промисловості з переробки та утилізації відходів; систему компенсаційних платежів за соціальне житло. До такого виступу необхідно як слід вчитатися в тему. Під час самого мовлення треба повністю зосередитися на промовцеві, в протилежному випадку можна зразу ж заплутатися. Цей процес порівнюють з веденням м’яча в футболі: найвищий рівень концентрації, інакше м’яч буде втрачено. Особливих вмінь і зусиль вимагає переклад політичних промов.

– А що в цьому складного?

Перегляньте собі, лишень, декілька промов політиків, наприклад Барака Обами. Він водить головою справа наліво і читає заздалегідь заготовлені промови, користуючись телесуфлером чи готовим текстом на папері, а тому говорить значно швидше і складнішою для сприйняття мовою, ніж якби це було під час природнього людського мовлення. Це властиво багатьом політикам і чинить великий тиск на перекладачів. Як правило, перекладач не повинен бути в такому стресовому стані більше 15-ти хвилин. Особливо підступними є ситуації, коли політик говорить речі, протилежні тим, що від нього очікували.

– Які, наприклад?

Коли теперішній міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон після «Брекзиту» – референдуму щодо членства Великої Британії в ЄС, несподівано оголосив, що, мовляв, більше не хоче бути новим прем’єром Британії, я переклав це правильно, проте в наступну мить стривожено подумав: А раптом я почув не те? Чи Сільвіо Берлусконі, будучи прем’єр-міністром Італії, після одного землетрусу заявив, що італійцям не складе труднощів пожити в наметах, тому що вони звикли до таких умов під час своїх відпусток. В такі моменти запитуєш себе: Він справді щойно сказав таку цинічну річ? З Дональдом Трампом нерви напружувати доводиться регулярно.

– Чому Ваша нервова система не витримує американського президента?

Трамп здатен повністю зруйнувати твою репутацію хорошого перекладача, тому що він знову й знову суперечить сам собі, та ще й протягом короткого часового проміжку, змушуючи слухачів думати над тим, що за нісенітниці верзе перекладач. Крім цього, думки, які висловлює Трамп, діаметрально протилежні тому, що кажуть його призначені міністри, він «скаче» від однієї теми до іншої. Спершу він лає вбивць, якими, буцімто, аж кишить у фармацевтичній промисловості, далі без жодного логічного зв’язку переходить до теми вільної торгівлі. Він цілковито непередбачуваний, абсолютно і спонтанно опирається на свої асоціації. З таким перекладом необхідно бути вкрай уважним.

– Отже, Трампа можна віднести до «унікальних випадків» для перекладача?

Якоюсь мірою так. Політики здебільшого дотримуються раціонального дискурсу. Спочатку розглядається проблема, потім пропонується її вирішення. Натомість Трамп навмисне спрямовує на хибний шлях, використовуючи відворотні маневри, чим свідомо сіє непорозуміння. Такі дії виснажують наше звичне мислення. Це як у дадаїзмі: неможливо передбачити, що буде далі. Як наслідок, перекладати вкрай складно.

Читайте статтю на схожу тему: “Підводне каміння усного перекладу

ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ КОНФУЗИ: КОМУ СМІХ, КОМУ СЛЬОЗИ

Складність і високі вимоги призводять до того, що перекладачі неодноразово неправильно перекладали висловлювання політиків. Деякі помилки лише курйозні, інші мають небажані наслідки, як матимемо змогу бачити далі

evroparlament

Приклад 1. Хвиля збентеження прокотилася залом Європарламенту по закінченні однієї з промов тодішнього голови Європейської ради Мірека Тополанека у 2009 році. «Такий тон розмови зі Сполученими Штатами не входить у жодні рамки» і «Це не рівень для ЄС». Мовляв, керівник чеського уряду вказав на те, що США «заробляє на зброї під час економічної кризи». Політик явно збентежено поглядав на колег, адже нічого подібного він не сказав. Помилка перекладача: Тополанек говорив про цінні папери (чеською bondy), а перекладач почув bomby“ (бомби).


Приклад 2. У тому ж 2009-му світ вдосталь навтішався з помилки перекладачів міністра закордонних справ США Гілларі Клінтон, коли та під час першої зустрічі в Женеві зі своїм колегою російським міністром Лавровим вручила йому подарунок, як це прийнято на урочистих церемоніях. Це була коробочка, в якій знаходилася червона кнопка з англійським написом reset‘ (‘перезавантаження’) і транслітерованим кирилицею ‘peregruzka’. Властиво, цим подарунком Клінтон хотіла продемонструвати бажання США розгорнути нову сторінку взаємовідносин двох країн. Та на жаль, служба перекладів припустилася помилки, написавши замість ‘perezagruska’ схоже до нього за звучанням слово. Спершу Лавров дещо насторожено глянув на подарунок, потім вказав на помилку. Опісля обоє розсміялися, і Клінтон пообіцяла подбати про те, щоб не допустити перенавантаження в російсько-американських відносинах.

Clinton Lavrov

Приклад 3. Колишній диктатор Іраку Саддам Хуссейн теж став жертвою одного з таких перекладацьких конфузів. У своїй промові перед початком війни В Іраку він закликав народ «вистояти перед американськими завойовниками для блага наших дітей». В офіційному перекладі англійською мовою з цього вийшло: «Ми повинні принести в жертву наших дітей».


Як бачимо з наведених прикладів, історія знає чимало таких мовних каменів спотикання, що нерідко впливають на хід політики. Їх може спричинити просто-таки банальна близькість звучання і водночас тотальна розбіжність значень двох слів, що призводить до помилкової інтерпретації оригіналу, неточного перекладу і негативних наслідків у політичному світі. Однак, як демонструє третій приклад, перекладацькі ляпи інколи наводять на роздуми і мають властивість зближувати людей, якщо їх вчасно виявити.

ПЕРЕКЛАД ПОЛІТИЧНИХ ВИСТУПІВ: НОТКА ЕМОЦІЙНОСТІ НЕДОПУСТИМА?

Повертаючись до перекладу промов Трампа, варто зазначити, що, мабуть, перекладачам-посередникам між східними і західними культурами набагато важче збагнути його повідомлення, ніж перекладачам європейських мов. До слова, як і німецький перекладач Норберт Гайкамп, японські перекладачі Трампа теж погоджуються з думкою, що політик занадто впевнений в собі й при цьому його судження настільки нелогічні, що його мова для стриманих і зорієнтованих на перфекціонізм японців у буквальному перекладі звучатиме дико й нерозумно.

синхронний переклад

Є перекладачі, які твердо наполягають на тому, що промови слід передавати винятково предметним тоном. Проте тоді варто врахувати небезпеку, що слухачі перестануть слідкувати за тим, що відбувається, так би мовити, «вимкнуть» увагу, як тільки мовлення стане занадто монотонним. «Саме тому, перекладаючи, я додаю трохи тональності й намагаюся, якщо це приміром Обама, внести нотку невимушеності. У Трампа можна спостерігати часті спалахи гніву. Наприклад, коли під час однієї з прес-конференцій колегам він раз у раз лаявся одними і тими ж словами, перший раз я переклав, а наступні – залишив звучати його мову в оригіналі. Як на мене, це дало найкращий ефект», – каже Норберт.

З іншого боку, хіба переклад мовлення «як воно є» – не головний обов’язок перекладача? Відомо наприклад, що азійські та європейські мови настільки чужі між собою, що переклади, перенесені з одного мовного простору на інший іноді даються лише з неймовірними зусиллями. Приміром, якщо японський політик мовчить перед німецьким, тоді перекладачеві не залишається нічого іншого, як теж мовчати, хай навіть японській мові відомо щонайменше 50 різних значень мовчання. І коли японець хоче подати німцеві сигнал незгоди, проте дотримуючись прадавньої самурайської традицій, таки скаже «так», то перекладач також буде вимушений перекласти «так», навіть якщо знає, що мається на увазі «ні».

мова тіла

Відображення і передача темпераментів чи емоційної активності промовців мають свої межі й зрештою, не в цьому полягає першорядне завдання перекладача виступів політиків. Основна суть полягає у правильній передачі повідомлення, без змістових відхилень та інтерпретаційних викривлень.

Іноді приходиш до думки, що пересічній людині важко збагнути, чим є усний переклад. Чи глядачам з екранів телевізорів і політикам, властиво, зрозуміло, яку роботу повинен здійснити усний синхронний перекладач політичних промов до початку завдання і під час його виконання? Далі декілька зауважень на цю тему від німецьких перекладачів, що працюють у сфері політики.

  • Підготовка до завдання. Перекладач ретельно вивчає всю політичну процедуру, приміром перебіг присяги чи порядок денний засідань, місяцями інтенсивно вивчає тематику політичного виступу і неодмінно особистість промовця, ознайомлюючись з його життєписом, а також долає чималий стрес – так звану «лихоманку» перед публічним виступом, яка психологічно властива багатьом з нас. Це чималий виклик, але й перевага професії, тому що весь час необхідно бути на одній хвилі з політичним процесом. Простими словами, перекладач політиків не може дозволити собі не читати газет чи не дивитися новин.
  • Порозуміння між народами має свою ціну, проте недооцінювання всієї низки процесів, що за лічені секунди відбуваються у мозку однієї людини, можна продемонструвати на прикладі короткої розмови між політиком і перекладачем.

Політик: Мене вразило, як швидко Ви перекладаєте. А Ви хоч задумуєтеся над змістом того, що перекладаєте?

Перекладач: (жартома) Та ну ні, що Ви! Для цього в мене зовсім нема часу. Просто, звук потрапляє в моє вухо і через трішки часу виходить з рота готовими фразами.

  • Не лише кожна культура, а й кожна людина має свою манеру висловлюватися. Потрібно мати вміння шукати баланс між тим, що було справді сказано у виступі, та власними здогадками та інтуїцією. Інакше перекладацьких конфузів не уникнути.
  • Етичний аспект роботи усного перекладача. Ось що з приводу конфлікту каже пан Гайкамп: «Безумовно, я задумувався над цим запитанням, вперше, коли усно перекладав французького ультраправого політика Марін Ле Пен. Власне, кому ти маєш право «позичати свій голос»? Тоді я запитував себе, що це за людина той колега, який в минулому перекладав німецького «фюрера» і яку відповідальність було на нього покладено. Як на мене, аргумент ‘не зроблю я – зробить інший’, є слабким. Але Трамп – політик, обраний у демократичний спосіб, і новий президент Сполучених Штатів. Його я перекладаю. Для Національно-демократичної партії Німеччини чи інших право-популістських партій я б цього не робив». Як бачимо, йдеться про совість і етичні переконання людини, що є перекладачем за професією. Однак це вже тема цілком іншого аналізу.

Автор статті – Ольга Швайка, перекладач з німецької мови