Переклад вимагає обережного поводження. Навіть передання імен не завжди обмежується простою транскрипцією чи транслітерацією. Як бути, якщо у автора оніми – суцільні каламбури, алюзії [1] і ремінісценції [2]? Як не наламати стільки дров, щоб потім слабо борсатися під купою каміння?

Часто перекладачами мимоволі упускається належне передання промовистих імен і власних назв. Переклад художнього твору вимагає зберегти стиль автора, «дух» твору, не переписавши його, і аналогів онімам [3] часто неможливо підібрати. Якщо ж текст повен алюзій, що відомі широкому загалу у вузьких колах, то пиши пропало.

Переклад художнього твору

Що таке власне ім’я і з чим його їдять?

Власне ім’я – це лексична одиниця, що позначає конкретні предмети та явища, виділяючи їх із ряду подібних. Простіше кажучи, все, що є на світі, якось по-своєму називається. Весь світ – це одна величезна збірка власних назв.

Способи перекладу власних імен та назв

Вважається, що переклад власних назв і імен не вимагає надмірної уваги. Подібний підхід призводить до помилок, неточностей, в результаті чого має місце втрата сенсу номенів (власних імен і назв) або ж їх спотворення аж до виникнення неблагозвучності.

Найголовніші методи перекладу власних назв та імен: транскрипція, транслітерація, наближений переклад.

Транслітерація – передача тексту, написаного тим чи іншим алфавітом засобами іншого алфавіту. Тобто, це заміна одних букв іншими – кирилиці латиницею і т.д.

Транскрипціяслово записується буквами мови перекладу, при цьому перекладач орієнтується на точну відповідність звучанню слова мовою оригіналу. Щоб звучало точно як у оригіналі.

При наближеному перекладі добирається поняття, що може розрити суть описуваного явища. Наприклад, Санта Клаус і Дід Мороз. Не однакові, але при перекладі можуть заміняти один одного.

Переклад промовистих онімів: місія майже неможлива

2

Як бути із власними іменами та назвами, у яких автор вирішив «погратися»? За приклад візьмемо найвідоміший твір англійської письменниці Дж. К. Ролінг «Гаррі Поттер», бо це – магія. І Ролінг за освітою філолог, а даний твір повний експериментів із номенами. Де ж, як не у магічному світі розгулятися найбожевільнішим лексичним одиницям.

Насолоджуйся, читачу, плач, перекладачу.

3

 То як перекладати?

  • Метод підбору функціонального аналогу – мовна одиниця оригіналу передається лексичною одиницею мови перекладу, яка викликає у читача перекладу схожі емоції, як і у читача оригіналу;
  • Метод підбору семантичного неологізму – мається на увазі нове слово або словосполучення, придумане перекладачем, яке дозволяє передати смисловий зміст вихідної мовної одиниці.
  • Описовий переклад – полягає у передачі значення іноземного слова за допомогою більш-менш поширеного пояснення в тих випадках, коли немає аналогів у мові перекладу.

Візьмемо прізвище Невіла Лонгботома (Longbottom). Long – із англ. «довгий», bottom«дно, низ», або ж навіть – «зад». Враховуючи зображення характеру героя (більш ніж незграбний) одразу спадає на думку переклад – «довгозадий». Типовий невдаха, ботанік, все ясно. Але ні.

І не Лонгботтом. Варіант перекладу «bottom» як іменника, «дно», розкриває задумку автора – всі таланти героя глибоко в характері. На жаль, українською мовою не підібрати належного відповідника. І до описового перекладу не вдатися – Невіл Незграбно-Надзвичайний звучить…надзвичайно незграбно.

Прихований зміст і в імені головного антагоніста романів, Тома Ярволода Реддла (Tom Marvolo Riddle). «Riddle» із англійської – «таємниця, загадка, секрет». Ім’я «Marvolo» співзвучне англійському «marvellous» – «незбагненний, таємничий, чудесний». Чергова відсилка до характеру героя. А все ім’я – це анаграма прізвиська Волдеморт (Том Ярволод Реддл – Я лорд Волдеморт). Задля її збереження «Марволо» довелося змінити на «Ярволод», а «Ріддл» на «Реддл». Ніякого асоціативного ряду, як у носія мови, не виникає.

4

Дуже важко із перекладами оказіоналізмів – лексичних одиниць, вигаданих автором, які існують лише у певному контексті у рамках твору, зважаючи на їх нетипову складну структуру. Яскравий приклад – “horcrux”. Під цим автор розуміє певну річ, яка дозволяла досягти безсмертя, у неї маг міг помістити частину своєї душі, залишаючись живим навіть при умові фізичного знищення тіла. Український переклад – «горокракс», транслітерація. Має право на існування. А у російському перекладі віднайдено смисловий еквівалент – «крестраж». Хрест асоціюється із кладовищем, страж – він же вартовий. Той, що захищає від смерті. Приховане значення мовної одиниці максимально розкрите.

Отже, не все однозначно, зовсім неправильно не звертати на власні імена і назви уваги, не задумуючись транслітеруючи їх і радіючи в душі, що «хоч тут думати не треба».

Найголовнішим завданням, що стоїть перед перекладачами при передачі значущих онімів – це «винаходження» їм еквівалентів. Досягти цього інколи дуже важко, але життєво необхідно – бо надуманість, недостовірність, неправдоподібність при перекладі промовистих власних назв і імен призводить до втрат комізму і впливу на читача, стилю та колориту твору, і тоді  завдання перекладача не досягнуте.

І ніяка магія тут не допоможе.


[1] Алю́зія (лат. allusio — натяк, жарт) — стилістична фігура, що містить указівку, аналогію чи натяк на певний історичний, міфологічний, літературний, політичний або ж побутовий факт, закріплений у текстовій культурі або в розмовному мовленні. (https://uk.wikipedia.org/wiki/Алюзія)

[2] Ремінісце́нція — елемент художньої системи, що відсилає до раніше прочитаного, почутого або побаченого твору мистецтва. Ремінісценція — це неявна цитата, цитування без лапок. (https://uk.wikipedia.org/wiki/Ремінісценція)

[3] Онім індивідуальне найменування окремих одиничних об’єктів. (https://uk.wikipedia.org/wiki/Власні_назви)

  Автор: Олександр Юрчишин (https://vk.com/hp_62442)

Вважаєш, що саме ця стаття повинна потрапити в трійку фіналістів? Напиши “чому” в коментарях! Ми обов’язково врахуємо думку читачів!


Інші статті з конкурсу “Стаття на 1000”: