xyZWfhKRCWw

Усний перекладач – людина, яка має можливість багато подорожувати, знайомитися з цікавими людьми та спілкуватися на різноманітні теми. Таке приблизно уявлення існує про цю професію. Чи так це насправді? Що криється за словами «усний перекладач», «синхронний переклад», «послідовний переклад» тощо? Чому усний переклад це окремий вид діяльності? Що повинен вміти усний перекладач?

Історія усного перекладу як фаху

Професія перекладача конференцій відносно молода. Вперше перекладачі-синхроністи почали працювати під час Паризької мирної конференції 1919-1920 рр., де ще до початку конференції виникли суперечки щодо офіційної мови заходу. Офіційними мовами конференції було обрано французьку і англійську, і більшість делегатів розуміли ці мови. Однак розуміти чужу мову чи користуватися нею далеко не означає володіти нею досконало. Звідси і виникла потреба в сотнях перекладачів. І варто додати, що в ті часи переклад був радше «дружньою послугою», яку спільними зусиллями надавали дипломати, юристи та журналісти.
У другій половині ХХ ст., коли було засновано такі міжнародні організації як ООН та НАТО, зросла потреба в перекладачах. Оскільки первісні мови дипломатії англійська та французька більше не задовольняли потреб міжнародної політики, переклад конференцій розвинувся у самостійне професійне поле. Як наслідок, виникла і спеціальна освітня підготовка перекладачів конференцій.

усний переклад

Усний перекладач: професія, що вимагає залізних нервів

Щоб стати фаховим перекладачем конференцій, далеко недостатньо суто зацікавлення мовами та подорожами: перекладач повинен мати швидкий розум та неабияке чуття мови, а також здатність одночасно концентруватися на декількох речах.

В одному із досліджень Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) за 2007 рік, професію перекладача конференцій назвали третьою серед найбільш стресових після професій пілота реактивного літака та авіадиспетчера.

Приблизно чотири години сьогодні триватиме робота Забіне Нонгебель. Першу перерву вона матиме вже через півгодини. Хороший графік роботи, чи не так? Однак насправді за таким графіком ховається важка праця.  Усному перекладачеві варто бути готовим як до психічних, так і до фізичних навантажень. Адже за мить він повинен виконати декілька непростих дій одночасно: подати достеменний переклад сказаного, і водночас почути, сприйняти, зрозуміти, запам’ятати, опрацювати і перекласти поточне мовлення. До того ж повітря у перекладацькій кабінці внаслідок споживання кисню розріджується і дуже нагрівається, від чого робота стає неприємною і ще важчою.

«Це напружлива робота. Ми сидимо в перекладацькій кабіні по двоє і міняємося щопівгодини», – ділиться досвідом перекладач для німецького інтернет-видання «Zeit Online». Багато конференцій, на яких вона перекладає, тривають понад шість годин. Сюди відносять міжнародні конференції та конгреси, ювілейні заходи, а також вручення премій. «Властиво, ми працюємо на всіх багатомовних заходах», каже Забіне. Вона володіє німецькою, французькою та англійською.

Синхронний переклад вимагає найвищого рівня концентрації. В навушниках перекладачі слухають, що каже мовець. Тоді вони повинні синхронно (тобто паралельно з мовцем) перекладати іншою мовою і так, щоб переклад був зрозумілим публіці. Слухати, передавати і висловлювати в доступній формі – одночасне виконання цих трьох процесів вимагає від перекладачів чималих зусиль. Перерви важливі, тому що тіло і мозок потребують часу для відновлення. Проте паузи, під час яких перекладачі міняють один одного на посту, не є повноцінним відпочинком від діяльності. Перекладач не має права просто встати зі свого місця, вийти з кабіни чи робити що завгодно. В кабіні весь час повинні бути двоє перекладачів, а мікрофон має бути увімкненим постійно.

Усний перекладач – посередник між  культурами та звичаями

Усний перекладач перекладає не тільки з однієї мови на іншу; він також є посередником між різними культурами і звичаями. Для перекладача це ніщо інше, як володіння знаннями про країну і людей, що в ній живуть, а також широка ознайомленість з культурним досвідом про країну іноземної мови, з якою він працює. Виходить, перекладач має вміти тлумачити не так сказане мовцем, як передусім те, що має на увазі мовець.

Стаття в тему: “Прямий ефір живих емоцій”

Крім усього згаданого, потрібні знання вузької спеціалізації. А втім, навіть якщо ти досвідчений у перекладацькій сфері фахівець і за плечима в тебе сотні виступів у ролі перекладача, тобі ніколи не пізно вчитися новому, адже інтенсивна підготовка до роботи, тобто до кожного виступу – це альфа і омега в перекладацькій професії. Перед кожним усним перекладом перекладачі повторюють уже знайому їм тематику та інформацію про останні тенденції розвитку в ній, а також поповняють свій запас слів до теми та вивчають тематичну термінологію.

усний перекладач зображення

Усні перекладачі працюють на різноманітних конференціях: засіданнях багатонаціональних організацій та інституцій (як-от ООН чи ЄС), конгресах щодо питань техніки та науки, прес-конференціях, виставках-ярмарках, ділових переговорах, політичних дискусіях, презентаціях продукції чи подіумних дискусіях. Конгреси юристів та лікарів, конференції з питань зміни клімату, кінопремії, архітектурні ярмарки, зібрання акціонерів – підготовка до роботи часом триває довше ніж сама робота.

Підсумовуючи опис професії, назвемо основні риси характеру, вміння та навички – передумови для опанування цього фаху.

Щоб стати усним перекладачем, передусім вам потрібні такі риси характеру:

  • здатність зосередитися,
  • психічна та фізична витривалість,
  • сильні нерви.

Перекладач повинен мати непересічні інтелектуальні якості, а саме

  • аналітичні здібності,
  • розвинену інтуїцію,
  • швидке мислення,
  • хорошу пам’ять.

Крім особистих рис, жоден усний переклад не обходиться без спеціальних та фахових навичок перекладача, як-от

  • загальної ерудованості,
  • впевнених знань рідної та іноземної мови та культури,
  • здатності і бажання постійно вчитися новому,
  • риторичних здібностей та хорошої дикції,
  • професійної поведінки.

Такий різний усний переклад

різновиди усного перекладу

Огляд найпоширеніших видів усного перекладу:

Послідовний переклад (англ. «consecutive» – «послідовний») застосовується на невеликих заходах, на яких спілкуються не більше ніж трьома різними мовами. Під час таких заходів мовець ділить свою доповідь на т.зв. «тематичні блоки». Під час доповіді оригіналу перекладач записує для себе ключову інформацію, а тоді передає зміст тематичних блоків. Найбільшою перевагою цього виду усного перекладу на противагу синхронному є незначні затрати з технічного боку, тому що відсутня потреба наприклад у кабінах, системі мікрофонів та навушників. Це первісний, можна сказати, «класичний» тип усного перекладу. На початках його зародження перекладач взагалі був змушений вислухати цілий виступ доповідача, хай навіть тривалістю у півгодини, а той годину, і лише тоді перекладати.

Синхронний переклад (англ. «simultaneous» – «одночасний»). Переклад здійснюється паралельно сприйняттю оригіналу. Цей вид перекладу найкраще підходить для масових заходів, де спілкуються кількома різними мовами. При цьому перекладачі знаходяться в звукоізольованій кабіні та слухають мовця за допомогою навушників. Оскільки перекладач повинен почути, зрозуміти та запам’ятати сказане, обробити інформацію, підібрати влучний переклад та вимовити його, і все це відбувається за лічені секунди, синхронний переклад вимагає найвищої концентрації. Для зменшення навантаження перекладачі часто працюють командою удвох або й утрьох, приходячи на зміну одне одному кожні двадцять-тридцять хвилин. Сприйняття усного перекладу зазнало значних змін під час Нюрнберзького процесу над нацистами у 1945 р. Тоді вперше було застосовано синхронну техніку перекладу, яка вимагала від перекладача слухати і перекладати майже одночасно.

Переклад-нашіптування або шушотаж (франц. «chouchoutage» – «нашіптування»). Перекладач паралельно або нашіптує слухачеві безпосередньо на вухо, або перекладає за допомогою так званої портативної перекладацької установки. Перевага полягає у мобільності перекладачів і слухачів, проте не обходиться і без недоліків. Так, інші учасники та слухачі часто-густо відволікаються від перекладу-нашіптування, та ще й акустична обстановка переважно несприятлива для перекладача. Ба більше, перекладач часто змушений займати незручне для себе положення тіла, і нашіптування спричиняє надмірне навантаження на голос.

Зворотній або релейний переклад (франц. «relais» – «пункт заміни коней; посередник, засіб зв’язку»). Процес перекладу між двома мовами за допомогою третьої. Застосовується, якщо мовець розмовляє мовою, якою не володіє жоден у кабіні, скажімо, українських перекладачів (наприклад, ісландською). Український перекладач при цьому шляхом аудіозв’язку підключається до кабіни перекладачів якоїсь іншої мови (наприклад, англійської) і використовує цю мову як мову-посередницю, з якої він зрештою перекладає на українську.

Сурдопереклад (лат. «surdus» – «глухий») – це синхронний переклад мовою жестів. Сурдоперекладач здійснює переклад з усної мови на мову жестів та у зворотному напрямку на заходах, де присутні нечуючі люди. При цьому перекладач сидить або стоїть перед цими людьми так, щоб його було добре видно. Хоча багато жестів і виразів однакові в усьому світі і не різняться поза межами націй та культур, все ж немає єдиної всесвітньої жестової мови, яку б розуміли всі. Існує більше сотні жестових мов і діалектів у світі.

усний перекладач зображення

Вік живи, вік учитись на перекладача

Той, хто цікавиться освітою усного перекладача у європейських країнах, може, як правило, опанувати її в університеті чи спеціальних вишах; також спеціальну підготовку можна пройти у фахових академіях, коледжах, приватних школах чи на курсах. Здебільшого, в такий університет чи школу люди вступають не для вивчення іноземних мов, а для того, щоб здобути власне фах перекладача. Мовами вони повинні вільно володіти ще до початку навчання на перекладача (щонайменше рідною та однією іноземною). Впродовж навчання студенти лишень поглиблюють свої знання мов, натомість основним завданням таких ВНЗ є ознайомлення з головними методами та прийомами усного перекладу з метою їх освоєння.

Аспекти культури, спеціалізація у певному напрямку (наприклад, економіка, право, техніка чи медицина), теоретичні аспекти, прийоми нотування, мнемотехніки, аудіювання, навички роботи зі спеціальним обладнанням для перекладу – і це ще далеко не повний перелік того, на що в першу чергу має звертати увагу освітній заклад, що претендує на право готувати фахових перекладачів.

Не кожен перекладач є перекладачем за освітою…

Інколи в перекладачі подаються без спеціальної освіти перекладача. Економіст, юрист чи медик стає перекладачем, вивчивши іноземну мову. Тобто, далеко не кожен перекладач є перекладачем за освітою. Зрештою, успіх у професії усного перекладача зводиться до постійної праці над собою. Щоб перекладати усно, недостатньо просто визубрювати слова. Перекладач мусить розуміти слова в контексті. Тому підготуватися можна, скажімо, якщо читати спеціальні галузеві публікації. Це досить трудомістка робота, оскільки залежно від заходу сильно різняться і теми. Однак тільки такий спосіб дозволяє тримати свої перекладацькі навички в тонусі та вдосконалювати їх.

Автор статті – Ольга Швайка, перекладач